Подвиг танкістів вразив і своїх і чужих: Рятуючи поранених, молодий офіцер на старенькому Т-64 пішов у смертельний таран модерного Т-72 24-річний командир взводу Артем Володимирович Абрамович (народився 21 квітня 1990 року) трагічно та героїчно загинув 12 серпня 2014 року. Будучи командиром танку Т-64, вступив у двобій з російським танком Т-72. Разом із старшим лейтенантом Абрамовичем у танку був сержант Антонюк та солдат Барбух. Екіпаж вважали зниклим безвісти з того часу, а 3 жовтня 2014 року в остові танку знайшли рештки Абрамовича (пошуковцями місії «Евакуація-200»), їх привезли до Запоріжжя та опізнали по ДНК. Похований у Житомирі на військовому цвинтарі.

12 серпня 2014 року у цьому бою біля села Степанівка Шахтарського району (Донецька область) два ворожих танка Т-72 було знищено, а українці втратили Т-64 та БМП-2 (у якому загинули сержант Луцько та прапорщик Руденко).

За кілька кілометрів було ще два блок-пости — командирами також були юнаки 22-24 років, лейтенанти та старші лейтенанти. Штаби з полковниками, підполковниками та генералами знаходились десь позаду, а основні сили на чолі з одним майором пішли вперед. Блок-пости лейтенантів опинились між ними. Завданням лейтенантів було «прикрити відступ наших військ, деморалізованих та обстріляних у котлах». Їм казали, що вони будуть зніматись слідом за цими частинами, але потім наказали залишитися на місці — без конкретного завдання…

Зв’язок зі штабами був поганий, їжі майже не вистачало — воду та продукти юнаки купували за власні гроші (командир одного з блок-постів був у селі). Але ворог підступав ближче, і шлях до продуктів було перерізано. Хлопці знаходили воду лише на сільському цвинтарі… Блок-пост на пагорбі обстрілювали, а хлопці не могли відповісти: міномети ворога стріляли з жіночої колонії. 12 серпня танк та дві БМП, що охороняли переправу через річку, відійшли на блок-пост біля пагорба. Юнаки бачили великі сили терористів.

Але зв’язатись зі штабами не вийшло. Вирішили відступити до основних сил бригади. Але там місцевий командир, старший лейтенант, наказав повернутися. Тоді обстріл з боку бойовиків і почався: далекобійна артилерія, насувалися танки… По рації зі штабів хлопцям відповіли, що не допоможуть: «Снарядів немає». До блок-посту мчали 4 ворожих танки. Один з них був «трофейним» — українським — і лейтенанти не одразу зрозуміли, що це вороги.

Російські сили першими відкрили вогонь. Один з наших танків дав збій, і у бою лишився тільки танк Артема та кілька піхотинців. Деяких хлопців було поранено, і Артем наказав всім відступити, а сам з екіпажем прикривав відступ. Коли танк Артема розвертався, щоб рухатись за своїми, у нього на величезній швидкості «лоб в лоб» влетів танк ворога Т-72.

Артем встиг витягнути крізь люк механіка-водія, та почав рятувати навідника. В цей момент стався вибух: здетонував боєкомплект. Танк ворога не вибухнув, потім його підірвали з ворожого боку. Останки наших героїв знайшли у жовтні. Поховали Артема Абрамовича 23 травня 2015 року.