Письмо найдено рядом с трупом в одном из Нью-Йоркских пентхаусов. Джон Блэк, один из самых богатых людей Нью-Йорка погиб от передозировки героина.

Если вы читаете это письмо, то меня уже нет в живых.

Меня зовут Джон Блэк, я был банкиром с Уолл-стрит. Но эта должность больше ничего не значит. Мне осталось не долго, поэтому впервые я не думаю о своей выгоде и пишу это письмо, чтобы открыть правду.

Доллара давно нет, это фиктивная, ничем не подкрепленная бумажка, у правительства США даже нет денег, чтобы выплатить госдолг. Мы на протяжении многих лет искусственно, с помощью спекуляций и обмана поддерживали его и весь мир жил в иллюзии значимости доллара. Весь, кроме России.

Правительство России всегда было честно со своим народом, и они единственные, кто говорил правду о крахе доллара на протяжении многих лет. Мы с ужасом смотрели на эту страну. Люди брали валютные займы и мы понимали, что доллара скоро не будет и им ничего не придётся отдавать. Они получали товары, автомобили, недвижимость, за большие деньги для нас и абсолютно бесплатно для себя. Мы не могли приостановить валютные займы, это бы открыло всему миру глаза на ничтожность доллара. И поэтому мы разработали другой план.

Арабская весна, спонсированная нами позволила нам опустить цену на нефть, Майдан и спонсированние фашизма на Украине вынудило Россию защищать русских в этой стране, что в свою очередь позволило нам ввести экономические санкции. Мы создали ИГИЛ, для ещё большего обесценивания нефти. Мы ликовали. Нам не только удалось повысить ценность доллара, но и существенно продлить его жизнь.

Но не тут то было. Владимир Владимирович Путин, снова победил нас. Он смог донести до народа правду, он рассказал ему, что повышение курса это временный эффект и мы узрели страшное. Мы увидели, что люди в России по прежнему берут валютные займы. Они забирают наши деньги абсолютно бесплатно. Скоро им не придётся ничего отдавать, мы сами же ещё сильнее приблизили крах доллара.
И поэтому я предпочитаю уйти, чтобы не видеть того ужаса, с которым столкнется США. Это будет последняя страница в истории этой страны.

РОССИЯ ПРОТИВ РУССКИХ або КИЇВ ЯК ЦЕНТР РУСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

Заради чого обідраний росіянин із набряклим від пияцтва обличчям наряду з московським культурним інтелектуалом готові терпіти тиранічне ставлення до себе і нахабне використання державного механізму не на користь свого суспільства, а лише задля геополітичної експансії за рахунок простого народу? Фактичне життя у злиднях і все більш марну надію на матеріально забезпечене майбутнє ці люди охоче приносять в жертву. Заради чого?

Відповідь знаходиться за межами раціонального і тим більше — за межами матеріальної сторони російського суспільства.

Велич державного міфу та історична місія — ось те, що об'єктивно цінніше за окремо взяте людське життя. Для національної держави ці речі є ціннішими, ніж будь-які показники рівня добробуту або матеріального забезпечення.

Московська державна машина послуговується повноцінною національною міфологемою, яка підтримує життя цієї держави і змушує народ рефлексувати у межах її категорій в той час, як очільники держави ціною тисяч смертей людей, цілих націй і народів, розширюють межі своїх володінь.

Російський народ у своїй активній частині вважає себе «великорусским» і покликаним об'єднати під своїм культурним, економічним та політичним провідництвом інші «слов'янські» народи, таємно мріючи нещадно покарати їх за власні успіхи та відступництво від «общерусского» світогляду і політичне самостійництво. Решта ж (пасивна російська людність) сліпо йде протоптаним шляхом під вереск і улюлюкання пропагандивної машини колосальної потужності.

Московська влада ефективно використовує цю національну місію для досягнення своїх особистих цілей, відмінних від народних — безмежного розширення своєї влади. Російський народ постійно опиняється ошуканим власною ж владою. Російська влада є антиросійською по суті. Їхні цілі декларативно збігаються з національними, проте позитивний результат отримує лише влада. Російський народ, а вірніше — чисельні народи — тягнуть на собі весь тягар загарбницьких воєн, які Москва практично не припиняє століттями.

Та чи правомірно російська нація претендує на титул «великої» та має право і можливість об'єднувати під своїм провідництвом будь-кого?

Не будемо зупинятись на нісенітницях московських домислів про те, що Київська Русь перестала бути центром руської держави після нашестя монголо-татар, перенесла всі культурні та історичні надбання століть Києва та евакуювалась повним складом до Москви. Київ був і залишається цивілізаційним центром руської державності з огляду на історичні факти, наявність природних ресурсів та геополітичне розташування. А от Москва стала центром новоутвореної державності переважно завдяки традиційній агресії проти усіх можливих сусідніх держав та народностей і розширювала свої кордони винятково завдяки деструктивним процесам по стосунку до оточуючих народів, як і до свого власного.

Ще у Російській імперії владна верхівка складалась переважно з Українців (дійсних русинів/русів/русичів/руських людей) і тому являла собою більш життєздатне явище у світовій політиці. Принаймні, ця держава мала потенціал бути нормальним геополітичним партнером для інших держав. Нинішня ж РФ без кінця фактично доводить те, що угоди і співпраця з нею обертаються лише небезпекою і втратами для іншої сторони.

Московська державність — ворог усіх, окрім себе. Від її дій зазнали і зазнають збитків не лише Україна, Білорусь, Казахстан, Грузія, Чечня, Литва, Латвія, Естонія та опосередковано — решта світу, а й росіяни. При чому, росіяни — найбільше.

Модель імперської державності, яку пропонує Московська політична верхівка є невигідною в першу чергу для російського народу, який по суті не тільки позбавлений можливості бути повноцінною нацією, а й фактично перетворений Кремлем на вмираючу суміш русинів з численними етнічними домішками, які позбавили їх не тільки етнічної монолітності, а й чисельних національних прав на користь цих ворожих етнічних домішок. Все для підтримання всього цього набору завойованих етносів і держав в межах своєї імперії.

Московська модель державності будується на обмані як іноземних держав, так і власних громадян. Цей обман ретельно замаскований для росіян під величне месіанство «русского» народу, який фактично працює не на свій успіх і добробут, а на задоволення імперських апетитів своєї влади і власну загибель.

Націоналізм нинішнього карликового царя РФ у своїй орієнтованості на національні інтереси є глибоко фальшивим і тримається переважно завдяки експлуатації однієї характерної риси російських русинів: терпильстві. Росіянин щиро бажає тиранічної влади над собою. Демонстрація і застосування сили та заподіяння шкоди власному народу сприймається росіянинами як прояв такої бажаної політичної міцності його правителів. Окрім того, цей імідж чітко вписується у міф, в якому Росія — великий об’єднавець «усіх Русей».

Держава (особливо багатонаціональна), побудована на таких принципах, повільно або швидко, але цілеспрямовано вбиває власний народ.

Оптимальною і єдиною життєздатною формою геополітичного співіснування етносів, об'єднаних спільною історією і культурною спадковістю від Київської Русі, є об'єднання національних держав у справедливий союз з центром в Українському Києві.

Глава комитета Верховной Рады по вопросам национальной безопасности и обороны Сергей Пашинский рассказал, что после смены власти вследствие Майдана боялись атак на органы власти.

"Возможно, это и спецслужбы России вбрасывали информацию", - сказал он на заседании комитета, презентуя стенограмму заседания СНБО от 28 февраля 2014 года.

"Помните, когда штурмовали Верховную Раду, пробовали ее сжечь? В тот же день, чтобы вы понимали, нам по всем каналам наших спецслужб пошла информация, что в центр Киева готовится вертолетный десант. Это так, чтобы было веселее", - заявил Пашинский.

"Мы вызвали… И у нас из всех подразделений, которые держали оружие в руках, было одно УГО, все. Тогда никого больше не было", - отметил он.

Валерий Гелетей тогда забаррикадировался в кабинете. "Он десанта ждал на полном серьёзе. Это серьезная информация", - объяснил Пашинский.

"Мы сказали, какая крыша. На Верховную Раду они садиться не могли: там купол, он бы провалился. Мы блокировали – тогда даже этого не рассказывали… БТРы выгоняли в Гостомель. Но, чтобы вы понимали, искали "Иглы" (переносной зенитно-ракетный комплекс – ред.), чтобы хотя бы в центре Киева крышу Кабмина и крышу Администрации президента укрепить хоть какими-то средствами ПВО", - заявил Пашинский.

"Такая была ситуация", - подытожил он, чтобы объяснить эмоциональную нагрузку в феврале-марте 2014 года.

Пашинский уверен: "Мы тогда удержались только потому, что народ Украины встал, как один, против агрессии Путина".

"Там все было расписано как по нотам. Крым – это первое, второе – ("русская") весна, третье – Крым на десять областей (распространить), а дальше где-то уже под Киевом они бы с нами разговаривали, кого мы видим себе губернатором от Путина", - сказал он.

"Мы получили в Крыму действия и в Чернигове намерения. Чтобы вы понимали мотивы многих людей, которые говорили те или иные вещи, в Крыму уже были действия, а в Чернигове по всем каналам уже шли намерения", - сказал Пашинский.

http://www.pravda.com.ua/rus/news/2016/02/22/7099896/